Айкідо Собуе-сенсея. Іккьо

Я не був учнем Собуе-сенсея. І, за великим рахунком, майже нічого про нього не знаю. Але мені пощастило протягом кількох років тренуватися разом з ним на семінарах як в Росії, так і в Японії. І я назавжди збережу пам’ять про цього чудового майстра, мудру, чуйну і дивовижно світлу людину. Деякими з своїх спогадів я хотів би зараз поділитися …
… Це сталося 10 років тому, в 2006 р., на семінарі Курібаясі-сенсея в Йошкар-Олі. Сенсей тоді приїхав не один, а на чолі делегації, в якій найстаршим за віком був керівник (додзьо-тьо) організації Айкідо-Мейрін-Дзюку з міста Нагоя, володар 7-го дана сенсей Міцуру Собуе. На той момент йому було, якщо я не помиляюся, 62 роки.
У той день на тренуванні ми працювали над технікою іккьо. Іккьо – один з базових прийомів айкідо, назва якого так і перекладається – «перший урок». Однак, «базовий» не означає «простий», і, незважаючи на всі наші старання, робота явно не йшла. Курібаясі-сенсей то демонстрував різні аспекти виконання прийому, то пускався в розлогі пояснення, але все було марно: ми думали, що розуміємо його, але насправді перебували в полоні власних ілюзій.
Не знаю, можливо, хтось із учасників відчував ситуацію по-іншому, адже базову форму іккьо ми погано-бідно виконували, і навчальний процес, хоч і не без шорсткостей, йшов своєю чергою. Може бути і так, але в той момент я буквально шкірою, кожною її клітинкою відчував, що Курібаясі-сенсей, максималіст з максималістів, хотів від нас аж ніяк не цього.
Напруга в залі наростала. І раптом Курібаясі-сенсей, щось про себе вирішивши, зупинив тренування. Ми звично сіли в сейдза. А він викликав в центр для демонстрації не кого-небудь, а Собуе-сенсея.
Ми застигли від подиву: зазвичай сенсей демонстрував прийоми на нас, учнях, але зараз … викликати в пару людини на 20 з гаком років старше себе … Навіщо ?!
Курібаясі-сенсей сказав неголосно якусь фразу японською, сенс якої ніхто, крім перекладача, не вловив, і обидва наставника миттєво перевтілились. Вони встали один навпроти одного на відстані близько двох метрів, і від того, ЯК вони стояли, у мене по спині побігли мурашки. Так в американських вестернах завмирають перед фінальними перестрілками, перетворившись в зір і слух, непримиренні противники, готові в будь-який момент висмикнути кольт з кобури.
Два майстри являли собою разючий контраст: великий, сильний, з величезними ручищами, що пригнічує своєю енергією Курібаясі-сенсей і літній, худорлявий, але вкрай сконцентрований Собуе-сенсей …
Курібаясі-сенсей зірвався з місця першим, заносячи праву руку в нищівний шомен-учі. Ви звертали увагу на те, як стартує Курібаясі-сенсей? Зазвичай великі люди розганяються досить довго, але у сенсея вловити фазу переходу від повної нерухомості до максимальної швидкості практично неможливо. Так роблять свій стрибок великі хижаки сімейства котячих.
І тут же руки Собуе-сенсея злетіли вгору, схрестилися на мить з атакуючої рукою і впали вниз, виконуючи техніку іккьо-Омоте. Все це тривало лише одну мить, немов помах і удар самурайського меча, і Курібаясі-сенсей, який щойно стрімко атакував, вже упирався в татамі плечем і шиєю, а його ноги злетіли високо до стелі. У наступну мить Собуе-сенсей завершив прийом, позначивши контроль атакуючого …
… Я не пам’ятаю, чим закінчилось те тренування. Але ось уже багато років, коли я треную іккьо на татамі, або бачу його в чужому виконанні, або просто чую слово «іккьо», перед моїми очима постає щось неймовірне за концентрацією та точностю виконання прийому Собуе-сенсеєм в далекій Йошкар-Олі. Це було найгарніше іккьо, яке я тільки бачив за майже чверть століття своїх занять айкідо.
 
– Цапаев Дмитро